Як тільки ви визначитеся з вибором ринку збуту і видом, який розводитимете, необхідно буде вирішити, який тип споруд і самої системи ви будете використовувати. Є кілька шляхів розвитку. Якщо штаті є кадрові ресурси, мають відповідну кваліфікацію, системи може бути розроблено і побудовані власними силами підприємства. Якщо таких ресурсів немає, можна найняти компанію-підрядника, яка розробить та/або побудує комплекс будівель та систему. Третій шлях – це придбання та встановлення вже готових систем. Кожен із цих способів має свої сильні та слабкі сторони.
Існує безліч надійних та сумлінних постачальників систем водопостачання, їх компонентів, що мають у штаті кваліфікованих розробників таких систем, та підрядних організацій, що займаються проектами у сфері аквакультивування. На жаль, є й ті, хто готовий продати будь-який компонент, який може виявитися марним для вашого підприємства. Тому, щоб отримати справне обладнання, яке відповідатиме характеристикам, зазначеним постачальником, необхідно звертатися до перевірених та сумлінних організацій. Слід пам’ятати, що за наявності якісного обладнання, що оперується кваліфікованим персоналом, шанси успіху дуже високі. У той же час, яким би хорошим обладнання не було, при поганому управлінні воно не дасть бажаного результату. Устаткування низької якості в сукупності з поганим управлінням призведе до ще більш швидкої зупинки виробництва. Позитивний досвід співпраці з конкретними організаціями – найкращий путівник у виборі підрядників, розробників та постачальників. Перш ніж вступати в угоду з організацією з розробки, будівництва та постачання обладнання для підприємства, в повному обсязі або частково, необхідно переконатися у професіоналізмі її співробітників.
Будь-яке успішне підприємство, що використовує технологію замкнутого водопостачання має певні характеристики, такі як:
1. Надійність.
2. Маловитратність з погляду капіталовкладень та поточних витрат.
3. Ефективність використання енергоресурсів, кисню та інших компонентів
4. Здатність легко здійснювати годівлю риби відповідно до плану.
5. Здатність виловлювати та запускати рибу з мінімальними трудовими витратами, не наражаючи на особин значному стресу.
6. Здатність забезпечувати оптимальні (або близькі до оптимальних) екологічні параметри вирощування особин.
7. Здатність підтримувати рівень якості води, який створить сприятливе середовище для особин за максимального рівня завантаженості біологічним матеріалом, передбаченим постачальником або розробником системи.
8. Наявність обладнання високої якості, передбаченого проектом, що дозволяє підтримувати параметри якості води на бажаному рівні.
Система повинна самостійно очищатися (тобто відходи повинні вимиватися течією), і всі поверхні, з якими контактує риба, повинні бути гладкими, без грубих і гострих виступів, які могли б завдати ушкодження особинам; інтенсивність течії повинна бути мінімальною і водночас достатньою для видалення відходів та забезпечення нормальної життєдіяльності. Якщо ви купуєте готову систему, проконсультуйтеся з операторами працюючих аналогічних систем на предмет її здатності утримувати та виробляти максимальну кількість біоматеріалу, зазначену в документації.
При неправильному підході, нарощування потужностей може обернутися проблемами (Уетон, 1996). Історія аквакультивування знає чимало прикладів, коли співробітники, моделюючи систему (що передбачає, наприклад, використання резервуарів діаметром 2 метри), збільшували їх до розмірів виробничого зразка (наприклад, до 6 метрів), що закінчувалося катастрофою. Якщо у режимі моделювання все працює дуже добре, то виробничий зразок у такій ситуації дає збій. Це зазвичай відбувається, коли нарощування виробляється без дотримання відомих принципів (наприклад, збільшення діаметра резервуара без зміни глибини як моделі, і зразка). Нарощування моделей повинне проводитися з урахуванням законів гідравліки, які необхідно враховувати, якщо модель використовується для оцінки функціональності виробничого зразка
